Катря Гриневичева

Біографія Катрі Гриневичевої

Ка́тря Гриневиче́ва (Катерина Гриневич) — українська письменниця.

Дитячий вік Катря провела у Винниках. Коли дівчинці минуло три роки, родина Банахів переїхала до Кракова. Тут і минули дитячі й шкільні роки, тут закінчила польську вчительську семінарію й розпочала писати польською мовою. У семінарії було заведено факультативне вивчення української мови для тих майбутніх учительок, що мали працювати у Східній Галичині, і Катря Гриневичева починає вивчати рідну мову. На цей час припадає її зустріч із Василем Стефаником, який схилив молоду письменницю до української літератури.

У Львові Катря Гриневичева, крім літератури, займалася редакційно-видавничою справою, стала однією з активних діячок жіночого руху в Галичині. 1909 року товариство “Просвіта” доручило їй редагувати журнал для дітей «Дзвінок», який став популярним не лише в Галичині, але й на Наддніпрянщині. В журналі з’явилися історичні оповідання самої Катрі Гриневичевої, адресовані молоді: «Перед похороном князя Романа», «Ярослав Осмомисл», «Княжичі».

На початку Першої світової війни письменниця разом з іншими втікачами-галичанами опинилася в таборі для воєнних виселенців у Ґмюнді (Нижня Австрія). Нелегке табірне життя описала вона у збірці оповідань «Непоборні». Потім був табір в Ґредінґу, де працювала вчителькою.

У 1917 повернулася до Львова, де стала свідком листопадових боїв 1918-го, працювала в редакції «Українського Слова». Залишилася у місті після відходу Галицької Армії, працювала вчителькою. У 1922-1924 очолювала «Союз Українок».

Коли вибухнула Друга світова війна Катря Гриневич уникла трагічної долі свого брата, д-ра адвоката Валерія Банаха, вивезеного НКВДистами з Надвірної до Станиславова, а відтак на копальні Донбасу, де він загинув. У січні 1940 Катря Гриневичева зі синами Ярославом і Володимиром та їхніми родинами з підробленими документами німців, що нібито репатріювалися з Галичини до Райху, виїхала до генерал-губернаторства (окупованої німцями території Польщі) й оселилася у Кракові, місті свого дитинства й юності.

У 1944, рятуючись перед радянським наступом, Катря Гриневичева з деякими членами своєї родини знову вирушила на захід: Криниця, Братислава, Відень, Саксонія, Баварія. Врешті-решт втікачі опинилися в таборі для «переміщених осіб» в американській зоні окупації. Тут були також скульптор Сергій Литвиненко, який вирізьбив погруддя письменниці, літературознавець Остап Грицай, поет Євген Маланюк. У серпні 1947 Катря Гриневичева зламала ногу, її поклали до міського шпиталю в Берхтесґадені, де зробили операцію. У цьому ж шпиталі письменниця померла в ніч проти 27 грудня 1947 року. Похована на цвинтарі Берхтесґадені

Кожен автор має свою життєву історію, повну різними ситуаціями, подіями та людьми, які тим чи іншим способом вплинули на її творчість. Це цікаво, тому що можна багато цікаво дізнатися про улюбленого письменника, а також про його життя, особливості його прози чи поезії.

У нас ви знайдете коротку біографію (коротко, скорочено) письменника Катрі Гриневичевої українською мовою чи повну біографію, список книжок, зображення портрету автора та фотографії. Цікаві факти про Катрі Гриневичевої допоможуть вам стати ближчим до свого улюбленого письменника і зрозуміти, чому він обрав саме цей шлях та теми для своїх творів.

Творчість Катрі Гриневичевої складається з різних етапів, а тому з роками твори змінюються, як і їх теми. Всі найвідоміші твори Катря Гриневичева ви знайдете у нас.

Повне зібрання творів в нашій бібліотеці дає змогу дізнатися буквально все про свого улюбленого письменника. Часто автори пишуть автобіографії, а фото дозволяє подивитися на те, якою була людина та як вона змінювалась з часом.