Вірш «Українське Альфреско»
Ліна Костенко

Вірш «Українське Альфреско» Ліни Костнеко – ідейно, художньо та стилістично прекрасний твір, що не полишає байдужим з першого до останнього слова. Письменниця вже є частиною українського пантеону модерних письменників, проте саме завдяки таким творам, як цей вірш, вона вирізняється з-поміж всіх. Використовуючи фольклорні образи, доповнюючи їх власними інтерпретаціями, та змальовуючи життя простих людей, письменниця говорить про великі та маленькі трагедії в житті людей, якими є ми, та якими є всі, хто нас оточує.

Читача зустрічає майже ідеальна картина осінніх років в житті людині. В центрі оповіді опиняються баба та дідо, що живуть своє життя в радості, маючи один одного. Проте за цим письменниця ховає дещо більше, трагічніше, що стає зрозуміло лише частково наприкінці твору.

Мова йде про те, що у подружжя, радше за все, не має власних дітей, або ж ті забули про них, поринувши у власне життя, нехтуючи пам’яттю про людей, що віддали їм все. За цим також може бути той мотив, що розкрив між старшим та молодшим поколінням, є причиною багатьох бід в житті всього народу. Письменниця ствердно говорить про те, що ніколи не можна забувати цінності та коріння, на яких формувалась нація.

Феноменально, як за життям української родини в селі можна було приховати скільки сенсів, які, беззаперечно, й до сьогодні є важливими в житті українців. Чудова природа, що оточує подружжя, співіснує з великою трагедією для родини, яка не має власних дітей. Ця картина викликає багато емоцій, проте, що найголовніше, вона не полишає байдужою до себе. Викликаючи різні думки у своїх читачів, Костенко хотіла, аби кожен, хто споглядає її поезію, думав про майбутнє, при цьому не забуваючи про коріння.

Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті KNIZHKI.