Вірш «Віють вітри, віють буйні»
Маруся Чурай
Рекламні оголошення:
Вірш «Віють вітри, віють буйні» Марусі Чурай
Віють вітри, віють буйні
Маруся Чурай
Віють вітри, віють буйні,
Аж дерева гнуться,
Ой як болить моє серце,
А сльзи не ллються.
Трачу літа в лютім горі
І кінця не бачу.
Тільки тоді і полегша,
Як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя,
Серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок,
По смерті не забуде…
Єсть же люди, що і моїй
Завидують долі,
Чи щаслива та билинка,
Що росте на полі?
Що на полі, що на пісках,
Без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого
І в своїй сторонці!
Де ти, милий, чорнобривий?
Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю,
Прийди подивися.
Полетіла б я до тебе,
Та крилець не маю,
Щоб побачив, як без тебе
З горя висихаю.
До кого я пригорнуся,
І хто пригoлубить,
Коли тепер того нема,
Який мене любить?
Аналіз вірша «Віють вітри, віють буйні» Марусі Чурай
Пісня «Віють вітри, віють буйні» передає почуття самотньої дівчини, яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску — без роси й на сонці. Дівчина страждає від розлуки з коханим «милим-чорнобривим». Для неї існування без коханого — це «люте горе».
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Віють вітри, віють буйні» Марусі Чурай українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Віють вітри, віють буйні» Марусі Чурай
