Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою Сонечко сідає. Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила… А над самою водою Верба похилилась; Аж по воді розіслала Зеленії віти, А на вітах гойдаються Нехрищені діти. Як у полі на могилі Вовкулак ночує, А сич в лісі та на стрісі Недолю віщує. Як сон-трава при долині Вночі розцвітає… А про людей… Та нехай їм. Я їх, добрих, знаю. Добре знаю. Зоре моя! Мій друже єдиний! І хто знає, що діється В нас на Україні?
Аналіз вірша «Зоре моя вечірняя» Тараса Шевченко
Вірш «Зоре моя вечірняя» Тарас Шевченко написав, важко переживаючи розлуку з рідним краєм. Україна для Тараса Григоровича була важливою навіть тоді, коли він жив десь в інших країнах. Бути далеко від дому він звик, але це не означало, що поет припиняв згадувати батьківщину і український народ, доля якого його дуже хвилювала. Навіть у ті моменти, коли Шевченко був у засланні і перебував у дальніх-далях, подумки він все одно був удома.
Чим далі від України знаходився поет, тим важчі думки його відвідували. Коли він не мав інформації про життя людей у рідній країні, надумати собі можна було багато зайвого і страшного. Живучи у неволі, все що йому лишалось, це розмовляти з зорею вечірньою і писати вірші, щоб виразити хоч якось свої переживання. А зоря у нього асоціювалась з Україною, тому від неї йому й хотілось почути про Дніпро, про верби над водою, про маленьких українців, які мають жити у вільній країні…
Найбільшою мрією Шевченка було щасливе майбутнє його країни. Її він бачив сильною, незалежною, вільною, так само як і людей у ній. А от тих, хто робив українців кріпаками, поет щиро ненавидів і бажав, щоб вони швидше кудись зникли. Тільки не було з ким ліричному герою й поговорити, згадати прекрасну українську природу, яка викликає у нього особливі почуття.
Він на чужині, а от зірка вечірня так високо в небі, що, певно, бачить все і Україну також. Тому й звертається він до неї, бажаючи послухати розповіді про рідний край. Цікаво, що знати про людей йому чомусь не хочеться. Про них він ніби й так все занадто добре знає, тільки це знання радості не приносить.
Читаючи вірш, можна відчути ностальгічний настрій автора і його смуток, бо серце його «хворіє» Україною, а побачити її не вдається. Що стосується художніх засобів, то головним тут є персоніфікація, завдяки якій зоря стає не просто явищем природи, а другом для ліричного героя, з яким можна поділитись думками і почуттями, які тривожать душу.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Зоре моя вечірняя” Тараса Шевченка українською мовою абсолютно безкоштовно.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Зоре моя вечірняя” Тараса Шевченка українською мовою абсолютно безкоштовно.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Зоре моя вечірняя» Тараса Шевченко українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Зоре моя вечірняя» Тараса Шевченко
