Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді*. Піднісся він чолом над царські піраміди. Його не сточить дощ уїдливий, гризький, Не звалить налітний північний буревій,
Ні років довгий ряд, ні часу літ невпинний. Я не умру цілком: єства мого частина Переживе мене, і від людських сердець Прийматиму хвалу, поки понтифік-жрець**
Пій сходить з дівою в високий Капітолій. І де шумить Авфід*** в безудержній сваволі, І де казковий Давн**** ратайський люд судив,- Скрізь говоритимуть, що син простих батьків [466]
Я перший положив на італійську міру***** Еллади давній спів. Так не таїсь від миру І лавром, що зростив святий Дельфійський гай******, O Мельпомено, ти чоло моє звінчай. [* Вільний переклад; рим в оригіналі, звичайно, нема.] [** Головний жрець — Понтіфекс Максімум — щороку сходив на Капітолій із старшою весталкою молитись Юпітерові Капітолійському про благоденство Римської держави.] [*** Авфід або Ауфід — ріка в Апулії, поблизу якої народився Горацііі.] [**** Давн — міфічний цар Апулії.] [***** В оригіналі “еолійський твір”, тобто поезія, бо мова йде про еолійських поетів Алкея й Сапфо, метри яких Горацій справді перший розробив у римській літературі.] [****** Переможців на Дельфійських іграх нагороджували лавровим вінком.]
Аналіз вірша «До Мельпомени (“Мій пам’ятник стоїть…”)» Горація
Ода «До Мельпомени («Мій пам’ятник стоїть…»)» Горація – фантастичний приклад античної поезії. В ньому відомий письменник давнини говорить про те, що й до сьогодні не втратило свою важливість – роль, місце та пам’ять про поета, якого вже давно немає. Пам’ятник, про який говорить автор – це спадок письменника, що він створює собі сам своїми творами, залишаючи їх прийдешнім поколінням. І думка, що доки живе творчість людини, живе вона сама – невмируща, адже й донині ми пам’ятаємо самого Горація та численних письменників по всьому світу, що заклали свою душу й тіло в власні твори, які стоять величними пам’ятниками над всім людством.
Сюжет твору покликаний розкрити тему безсмертя душі поета. Письменник говорить про те, що духовне завжди буде стояти над матеріальним, адже навіть камінь руйнується водою з часом. В свою чергу метафоричний пам’ятник письменника є вічним, бо він існує не в реальному світі, а в думках тих, хто оточував автора при житті та згадуватиме його по його смерті.
Якщо знати біографію самого Горація, то можна помітити згадки про його минуле, де він з нікого став славетним, що відсилає до походження з бідноти автора. Проте це не завадило стати йому тим, ким його пам’ятаємо донині.
Поява Музи, як персонажа твору, важлива тим, що саме вона надягає кожному поетові на голову його лавровий вінок, що символом перемоги, здобутку та слави, яка супроводжує поета на всьому його шляху, як в житті, так і після смерті. Остання – не вирок для поета, стверджує сам Горацій, адже жодні лихі вітри чи злі часи, про які мова йде в тексті, не стануть на заваді невмирущій душі людини, яка все своє життя присвятила творчості. Навіть падіння Риму не поставило хрест на пам’яті про письменника, що ще раз підкреслює мотив вічності його творчості.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “До Мельпомени” Горація українською мовою абсолютно безкоштовно.
“До Мельпомени” або “Мій пам’ятник стоїть…” Горація.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “До Мельпомени” Горація українською мовою абсолютно безкоштовно.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «До Мельпомени (“Мій пам’ятник стоїть…”)» Горація українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «До Мельпомени (“Мій пам’ятник стоїть…”)» Горація
