Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна наречена…
А ти ішла поперед мене, Моя струнка, солодка згубо,- І я помітив, як ти грубо Топтала колоски пшениці, Що нахилились до землиці. Немов траву безплідну, дику Топтала і не чула крику Тих колосочків. Без оглядки Ти йшла собі, а в мене — згадки Про те, як на чужому полі Збирав я нишком колосочки В поділ дитячої сорочки. О, я хотів тобі сказати, Що те колоссячко вусате — То невсипущий труд мозільний, То молодим калач весільний, То для дітей пахуча булка, То хліб, що матінка-гуцулка З долівки вчила піднімати, Як батька в руку, цілувати; Та я змовчав. Я йшов покірно, Бо я любив тебе надмірно, Але мені тоді здалося, Що то не золоте колосся, Що то любов мою безмежну Стоптали так необережно.
Аналіз вірша «Коли ми йшли удвох з тобою» Дмитра Павличка
Вірш «Коли ми йшли удвох з тобою» Дмитра Павличка, написаний у 1953 році, увійшов до збірки «Пахощі хвої». Це ліричний твір, у якому розповідається про двох закоханих молодих людей. Та навіть те сильне почуття, яке є між ними, не може «закрити» прірву, яка утворена занадто великою різницею у їх світоглядах і ставленні до життя і всього живого навколо. Кохання часом засліплює, але ліричний герой все одно бачить те, чим його обраниця від нього відрізняється, і це має на нього певний вплив.
Та все ж центральною темою твору є вміння цінувати людський труд. Те, як людина ставиться до праці інших, говорить багато і про неї саму. І це саме те, що хотів показати у творі автор.
Починається текст із того, що ліричний герой йде разом зі своєю коханою через пшеничне поле. Десь між колосків є вузенька стежечка, якою вони ступають, і ніби ж бачать одне й те ж, але різниця у сприйнятті у них велика. Він милується золотим колоссям і гладить його з ніжністю, пригадуючи дитинство, коли доводилось крадькома на чужому полі збирати колосочки, бо до цього підштовхувало життя у неволі.
Батьки зуміли прищепити герою любов і повагу до землі, до пшениці, до хліба, який з неї печуть, до людської праці. Тому й тепер для нього звичайна прогулянка полем має важливе значення, бо він бачить навколо себе те, що дає людям їжу, а з нею і життя. Він це цінує. А от його кохана ставиться до колосків зовсім інакше. Вона й не помічає навіть, що топче їх ногами, коли йде стежкою. Їй просто байдуже, вона не надає значення тим речам і поняттям, які важливі для її обранця.
Головні герої – занадто різні люди, тому шляхи у майбутньому все одно розійдуться. Хлопець розуміє, що його обраниця ніколи не зможе оцінити те, що для нього важливо. І він би міг їй щось сказати, але у той момент його любов ще надто сильна, тому він змовчав. Але те, як вона стоптала золоте колосся, болем відізвалось у його серці.
Серед художніх засобів у творі можна побачити метафори, порівняння, епітети та метонімію.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Коли ми йшли удвох з тобою” Дмитра Павличка українською мовою абсолютно безкоштовно.
У поезії Д. Павличка „Коли ми йшли удвох з тобою” художньо втілена проблема ліричний герой гладить золоте колосся і згадує ті колосочки, що у неволі збирав на чужому лану. Батьки привчили його шанувати людську працю. Дівчина виявилася байдужою до неї, вона топче колоски. Це значить, що герої — дуже різні люди, яким доведеться йти різними шляхами життя.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Коли ми йшли удвох з тобою” Дмитра Павличка українською мовою абсолютно безкоштовно.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Коли ми йшли удвох з тобою» Дмитра Павличка українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Коли ми йшли удвох з тобою» Дмитра Павличка
