Вірш «Мій перший вірш написаний в окопі»
Ліна Костенко

Тема війни, того лиха, що вона приносить в життя людей, була та залишається важливою темою в культурі та мистецтві. Вірш «Мій перший вірш написаний в окопі» Ліни Костенко, що був написаний понад півстоліття тому, на жаль залишається актуальним. Твір був написаний авторкою в її молоді роки, коли рани Другої світової ще не встигли загоїтись, а суспільство не забуло про те, яким жахом є війна. Тому слова Костенко хоч і мають під собою посилання на реальні історичні події, стали антивоєнним маніфестом в українській літературі, що буде актуальним вічно, адже немає нічого більш жахливого для людини, ніж війна.

Читаючи рядки, можна зрозуміти, наскільки болісно для дитини пережити війну, й які злі спогади вона залишає по собі. Письменниця була тоді ще дитиною, але пережитий жах не міг пройти безслідно повз неї.

На автобіографічність твору відсилають і ті рядки, де мова йде про містечко над Дніпром, в якому і робила перші роки Костенко. Саме тому настрій твору сумний, обездолений та печальний, що не залишає місце променеві надії. Так само і люди навколо – вони безрадісні та знедолені, адже війна забрала в них все, що було їм цінне, та всіх, кого вони любили.

В словах письменниці є велика правда, адже вона ототожнює поняття війни та страждання, що нерозривно поєднані в своєму смертельному танку, який спустошує та руйнує все, до чого торкнеться. Щирість також є важливою частиною письменницької майстерності авторки, адже важко їй дорікнути в тому, що вона намагається передати те, чого насправді не пережила. Вона чесна зі своїм читачем, якому відкриває душу через образи-символи, епітети та метафори, що говорять лиш про одне: війна – це зло, проти якого треба боротись та яке є недопустимим. В ній не можливе щастя, а лише біль та страждання, які затьмарюють все добре, що є в світі.

Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті KNIZHKI.