Вірш «Нічна пісня подорожнього»
Йоганн Вольфганг фон Гете

Природа займає без перебільшень провідне місце в житті навіть сучасної людини. Вона дає все необхідне, аби людина продовжувала існувати, і саме в ній можна знайти духовний спокій, що в наші часи є особливо важливим. Читаючи вірш «Нічна пісня подорожнього» Йоганна Вольфганга фон Гете, в цьому можна вкотре переконатись, адже письменник не лише талановито говорить про те, що дійсно важливо, але й про гармонійність світу природи, невід’ємною часткою якого є і людина. Пейзажна лірика тонко поєднується з філософською, де Гете стверджує, що краса природи може принести спокій в людську душу, позбавивши її від зайвих турбот.

Невеликий розмір твору не завадив письменникові закласти в нього всі свої сенси. Нічний пейзаж, який обрамляє всю описану картину, слугує наочним прикладом того спокою, до якого прагне ліричний герой. Він і є тим подорожнім, що йде поміж ночі в спокої, бо його оточує умиротворена природа, для якої метушня людського життя є невластивою та чужою. Герой, стомлений дорогою, відчуває, що скоро засне серед того спокою, що його оточує. Сам письменник намагається надихнути читача надією, що в природі завжди можна знайти прихисток від бентеги навколишнього життя.

Всю картину твору з його нічним спокоєм доповнюють образи: зорові, слухові та емоційні. Вони довзолили письменникові передати всі ті відчуття, що є в душі його героя, водночас показавши, наскільки багатогранним є може бути внутрішній світ однієї людини. Вірш письменник написав під час однієї з своїх подорожей, коли він відпочивав в невеличкому мисливському будиночку, будучи наодинці з природою. Вочевидь, це справило на нього дуже сильне враження, адже цей вірш – його особисте усвідомлення єдності людини та природи.