Той клавесин і плакав, і плекав чужу печаль. Свічки горіли кволо. Старий співак співав, як пелікан, проціджуючи музику крізь воло.
Він був старий і плакав не про нас. Той голос був як з іншої акустики. Але губив під люстрами романс прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.
На голови, де, наче солов’ї, своє гніздо щодня звивають будні, упав романс, як він любив її і говорив слова їй незабутні.
Він цей вокал підносив, як бокал. У нього був метелик на маніжці. Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці.
А потім зникла музика. Антракт. Усі мужчини говорили прозою. Жінки мовчали. Все було не так. Їм не хотілось пива і морозива.
Старий співав без гриму і гримас. Були слова палкими й несучасними. О, заспівайте дівчині романс! Жінки втомились бути не прекрасними.
Аналіз вірша «Пелюстки старовинного романсу» Ліни Костенко
Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті KNIZHKI.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Пелюстки старовинного романсу» Ліни Костенко українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Пелюстки старовинного романсу» Ліни Костенко
