Вірш «Виходжу в сад, він чорний і худий» Ліни Костенко
Виходжу в сад, він чорний і худий, йому вже ані яблучко не сниться. Шовковий шум танечної ходи йому на згадку залишає осінь.
В цьому саду я виросла, і він мене впізнав, хоч довго придивлявся. В круговороті нефатальних змін він був старий і ще раз обновлявся.
І він спитав: — Чого ти не прийшла у іншу пору, в час мого цвітіння?
А я сказала: — Ти мені один о цій порі, об іншій і довіку.
І я прийшла не струшувать ренклод і не робить з плодів твоїх набутку. Чужі приходять в час твоїх щедрот, а я прийшла у час твойого смутку.
Оце і є усі мої права. Уже й зникало сонце за горбами — сад шепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова…
Аналіз вірша «Виходжу в сад, він чорний і худий» Ліни Костенко
Читайте також усі 👉 Вірші Ліни Костенко 👈 на нашому книжковому сайті KNIZHKI.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Виходжу в сад, він чорний і худий» Ліни Костенко українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Виходжу в сад, він чорний і худий» Ліни Костенко
