Перші детективні історії, де головний герой веде розслідування злочину, маючи мінімальну кількість зачіпок, почали з’являтись в європейській літературі ще в ХІХ столітті. Але свого розквіту цей жанр досяг на початку наступного століття, нерозривно асоціюючись з постаттю сера Артура Конан Дойля, що написав свою серію, яка зробила відомим на весь світ ім’я Шерлока Холмса. З цього епізоду більшість літературознавців ведуть оповідь про історію жанру детектива, який й до сьогодні залишається дуже популярним в читачів та авторів в різних куточках світу.
Кожен хороший детектив будується не лише на авторському таланті, але й на дотриманих канонічних образах, головними серед яких є герой в ролі працівника поліції або детектива та злочинця, що має мотив злочину та перешкоджає роботі головного героя. Ці постулати донині залишаються важливими складовими серед популярних зарубіжних детективів. Останні в своїх літературознавчих працях охарактеризував Ван Дайн майже сто років тому, але й донині вони є путівником для письменників-початківців.
Велику роль відіграє не лише харизма детектива, але й постать злочинця, адже саме від нього здебільшого залежить враження читача. Його мотиви мають бути чіткими та зрозумілими, щоб під час розслідуванням той, хто тримає книгу в руках, мав змогу приєднатись до розслідування, тим самим отримавши максимальну насолоду від процесу знайомства з книгою. Процес читання може бути схожим на власну справу, якщо уважно стежити за перепитіями сюжету.