За сюжетом українські вчені відтворюють неандертальця за давньою ДНК. Проєкт фінансують за участю Європи та Америки, але сам експеримент проводять таємно. Інститут маскується під гаражний кооператив на околиці великого міста — місце настільки непримітне, що ніхто не здогадується про лабораторні корпуси за високим бетонним парканом.
Єдиного у світі відтвореного неандертальця звуть Стьопа Вовк. Він народжується й виростає в інституті серед науковців, лаборантів, виховательок та інших дітей, яких також вважають «не такими». Стьопу досліджують, навчають, піддають медичним процедурам і намагаються пристосувати до світу сапієнсів. Проте справжнього життєвого досвіду він майже не має: усе його дитинство минуло за огорожею секретного закладу. Після досягнення повноліття Стьопа виходить у великий світ. Він сприймає його з довірливою допитливістю, постійно потрапляє в незручні й абсурдні ситуації та намагається збагнути поведінку сучасних людей. Звичні для сапієнсів соціальні правила, забобони й подвійні стандарти здаються йому нелогічними. Наївний погляд героя дозволяє авторові показати українську повсякденність ніби збоку — впізнавану, кумедну, часом жорстоку й майже сюрреалістичну. Водночас Стьопа не є примітивною істотою. Він багато читає, розмірковує про мову, культуру та власне походження, намагається зрозуміти, ким його вважають навколишні й ким він є насправді. Поступово просте протиставлення «неандерталець — сапієнси» ускладнюється, а поняття нормальності стає дедалі сумнівнішим.
Особливою рисою роману є голос оповідача. Значну частину історії Стьопа розповідає живим суржиком, інколи намагаючись переходити на літературну українську. Він пояснює власні мовні помилки, спостерігає, як змінюється його мовлення, і водночас захищає право говорити так, як природно для конкретної людини. Завдяки цьому герой звучить не як умовний фантастичний персонаж, а як цілком упізнаваний співрозмовник.
За незвичайною зав’язкою приховано серйозні теми: дискримінація тих, хто не відповідає загальноприйнятій нормі, порушення прав дітей, родинне насильство, жорстоке ставлення до тварин, самотність і пошук прийняття. Смішне тут постійно межує із сумним, а гротескні ситуації нерідко виявляються моторошно близькими до реального життя.
Попри відтвореного за ДНК неандертальця, автор і видавці визначають книжку не як наукову фантастику, а передусім як трагікомедію із сатирою та гротеском. Фантастичне припущення потрібне Чапаю, щоб уважніше подивитися на сучасних людей — їхню здатність співчувати, страх перед інакшістю та звичку називати дивним усе, чого вони не розуміють.
«Дивні люди» варто придбати шанувальникам сучасної української прози, іронічних романів із незвичайним оповідачем і соціальної сатири без нав’язливого моралізаторства. Це динамічна, смішна й водночас болісна історія з яскравим авторським голосом. Вона починається як абсурдна оповідь про секретний науковий експеримент, а зрештою змушує замислитися, кого ми називаємо нормальним — і хто серед нас насправді є «дивною людиною».
Українські вчені відтворили за ДНК неандертальця. Він виростає в секретному інституті, замаскованому під гаражний кооператив, і лише після досягнення повноліття виходить у великий світ. Через брак життєвого досвіду та особливості мислення український неандерталець постійно втрапляє у дивні ситуації – а на тутешніх сапієнсів дивиться поглядом дещо наївного стороннього. Втім, поступово виявляється: все може бути складніше. І це не фантастика. Це, як з іншого приводу скаже одна з героїнь, «радше трагікомедія».
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Дивні люди» Артема Чапая українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
