Вірш «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти» Лесі Українки
Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, Так міцно, щільно, і закрить од світа, Я не боюсь тобі життя одняти, Ти будеш мов руїна, листом вкрита, —
Плющ їй дає життя, він обіймає, Боронить від негоди стіну голу, Але й руїна стало так тримає Товариша, аби не впав додолу.
Їм добре так удвох, — як нам з тобою, — А прийде час розсипатись руїні, — Нехай вона плюща сховає під собою. Навіщо здався плющ у самотині?
Хіба на те, аби валятись долі Пораненим, пошарпаним, без сили Чи з розпачу повитись на тополі І статися для неї гірш могили?
Аналіз вірша «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти» Лесі Українки
Читайте також усі 👉 Вірші Лесі Українки 👈 на нашому книжковому сайті KNIZHKI.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти» Лесі Українки українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
Відгуки на вірш «Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти» Лесі Українки
