Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я,прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: “Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить.”
І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам’яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п’ядь за п’ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють.
Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі.
І всі ми вірили, що своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ.
І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть.
Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав.
Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимор скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках.
Аналіз вірша «Каменярі» Івана Франка
Вірш «Каменярі» Івана Франка, написаний у 1878 році, розповідає про боротьбу людей-революціонерів проти експлуатації. Твір увійшов до збірки поета «Думи пролетарія» і в черговий раз підтвердив його близькість до простого народу. Франко завжди був на боці людей, які опинились у скрутному становищі, але не здалися, а почали боротись за свободу і справедливість. Революціонери у даному творі – це робітники, тобто трудовий народ.
Твір наповнений символами і образами, найяскравішим з яких, певно, можна вважати гранітну скалу – високу і тверду. Вона символізує неволю і неправду, а ще до неї прикуті численні борці, у руках яких є залізні молоти, якими вони її намагаються розбити. Кожен з них прагне свободи, і її потрібно здобути, знищивши скалу, хай якою б гігантською вона не здавалась. І звільняють таким способом вони не лише себе, а й весь народ. Можливо, саме це й допомагало їй не зупинятись. Хтось гинув, когось калічило уламками, але борці продовжували працювати.
Герої твору взялись виконувати відповідальну роботу, ставши в результаті невільниками свого ж вибору і віри у те, що всі ці старання марними не будуть. От і Франко, який теж мав певну місію у житті, відчував себе таким «каменярем». Звісно, він був не єдиним, але від цього його робота не ставала менш важливою.
У вірші є згадка про чийсь голос, який чується десь згоди, але невідомо, кому він належить. Та важливо навіть не те, хто це говорить, а те, що не послухатись його неможливо. Може, то звучить совість чи правда, або й сам Господь вирішив заговорити до людей. Головне, що він надихає продовжувати боротьбу.
Написав цей твір Іван Франко, щоб нагадати українському народу, що потрібно боротись за те життя, про яке всі мріють, бо інакше нічого й не зміниться. А щоб через віршоване слово пробудити людей, автор використовував різні художні засоби, такі як порівняння, гіперболи, метафори, епітети, а також риторичні оклики.
Тут ви можете слухати читання онлайн вірш “Каменярі” Івана Франка українською мовою абсолютно безкоштовно.
Вірш “Каменярі” – це схвалення благородної справи борців революціонерів, оспівування їх мужності і безкорисливості, тверда віра автора в перемогу над злом, заклик до всіх трудящих: наслідувати бо ротьбу і цим наблизити день волі.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «Каменярі» Івана Франка українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.