«Чорти»
Джо Аберкромбі

Світ роману нагадує криваву, порохову Європу часів релігійних воєн: мушкети, алебарди, багно, єресі й армії, що спалюють міста в ім’я «правильної» віри. Там, де звичайні війська не справляються, у бій відправляють загін приречених — Чортів. Це найгірші з найгірших: убивці, відступники, чаклуни, богохульники й інші покидьки, яким дали один-єдиний шанс уникнути шибениці — померти за церкву й корону. Вони мають робити неможливе, виживати там, де ніхто вижити не здатен, і битися з тим, із чим простим солдатам краще ніколи не зустрічатися.

У центрі історії — харизматичний, але далекий від святості командир, який тримає загін купи силою волі, сарказмом і чистою впертістю. Кожен боєць Чортів — окрема проблема: тут і відьма з небезпечною магією, і фанатик, що вірить лише у власні одкровення, і воїн, якому вже давно все одно, на чиєму боці правда. Їхні внутрішні конфлікти, підколки, зради й вимушені союзи часом не менш вибухові, ніж битви на полі бою. І саме за цю вибухову, чорногумористичну «хімію» між персонажами Аберкромбі читають і люблять.

«Чорти» поєднують усе, за що шанувальники цінують автора: безжальний екшн, моральну сірість, гострі діалоги й уміння змусити читача вболівати за людей, яких у звичайному житті ви, можливо, обходили б десятою дорогою. Тут немає ідеальних героїв, але є люди, які намагаються вціліти й зберегти бодай крихту совісті посеред пекла війни й фанатизму. А ще — відчуття, що за кожною перемогою стоїть ціна, яку врешті доведеться заплатити.

Якщо вам подобаються темне епічне фентезі, цинічний гумор, герої-негідники й битви, після яких у вухах ще довго стоїть гуркіт гармат, «Чорти» — саме той роман, який варто покласти на верхню полицю списку покупок. Це новий цикл Аберкромбі, і є відчуття, що ці брудні, жахливо живі персонажі не відпустять вас ще довго після останньої сторінки.