«Собор»
Олесь Гончар

Книга «Собор» Олеся Гончара стала однією з найвідоміших у його творчій біографії. Вперше роман було надруковано у 1968 році, але був період, коли про нього ніхто не говорив, бо вважалось, що цей твір не надто вдалий. Але то була лише думка про радянських критиків, але не звичайних читачів.

У книзі, над якою письменник працював протягом чотирьох років, більше уваги приділяє розкриттю образів персонажів, їх внутрішнього світу, а не сюжетним поворотам. Дійових осіб небагато, а те, що з ними відбувається, не назвеш чимось надзвичайним чи унікальним. Навпаки, вони живуть звичайним і зрозумілим простим людям життям, і у цьому якраз вся суть. А відбуваються описані події протягом одного літа.

Окрім людей серед персонажів є і Собор. Звісно, це будівля, архітектурна пам’ятка. Здавалося б, що у ньому може бути такого особливого, але саме він є символом того внутрішнього стержня, який є в кожній людині. А стержень той – це є душа, яка вважається найбільшою цінністю, бо вона вища за все.

Незважаючи на наявність людей у сюжеті, центральним персонажем можна вважати Собор, бо з ним пов’язана головна сюжетна лінія. Окрім того, біля і навколо нього постійно відбуваються якісь події, тож він не просто німий спостерігач, а й безпосередній учасник, нехай і безмовний.

Розповідається у творі і любовна історія, яка нікого з читачів не залишить байдужим. А всіх героїв роману можна розділити на дві групи – одні добро захищають, а інші оскверняються все чисте і святе.