Закінчення історії Радянського Союзу в 1991 році ознаменувало не лише початок нової віхи в історії вже незалежної України. Нова сторінка почалась і в культурі всього народу, що ознаменувало початок історії сучасної української прози. Вона стала не лише викликом застарілій, стереотипній та цензурованій літературі, яка мала місце в Радянському Союзі, але й способом самореалізації нової та молодої генерації українських письменників, що прагнули відобразити реальність, яку вони бачили, через мистецтво слова.
Зміни – невід’ємна частина існування всього навколо. Особливо сильно це стосується як людства, так і усіх проявів його діяльності. Дзеркальним відображенням дійсності, яку кожен з нас може бачити навколо, завжди було мистецтво, а особливо література, яка також еволюціонувала та змінювалась, набуваючи нових форм на образів. Сучасна зарубіжна література 21 століття є наслідком численних процесів, що відбувались по всьому світу впродовж минулого століття.
Хоча дата 1991 року має велике символічне знання, зміни в національній літературі почали відбуватись ще до того. Першим великим та значимим проявом самобутності в модерній українській літературі стало покоління шістдесятників, учні якого почали реалізовувати себе в часи Перебудови.
Надихнувшись творами своїх наставників, нові письменники почали створювати книги, що сьогодні вважаються основоположними мистецтвознавцями в сучасній українській літературі. Основна та спільна ідея цих книг була у тому, аби відкинути поняття канонічності, натомість використовуючи всі сучасні течії в культурі, як то постмодернізм, неоавангардизм, при цьому активно залучаючи народну культуру. Це проявилось і в літературі для дітей, що також почала активно писатись в останні десятиліття.
Як і будь-яка літературна течія, новітня література має свою основу, якою став постмодернізм. Останній намагається не просто показати щось нове, а радше переглянути весь той інтелектуальний потенціал, що людство накопичувало протягом тисячоліть свого існування.
Сучасні зарубіжні книги прекрасно передають це відчуття пошуку нового, змішуючи жанри, не дотримуючись правил та намагаючись показати свою унікальність. Для письменника нового тисячоліття практично не залишилось табуйованих тем і все, що його стримує, це власні переконання та упередження.
Друга світова війна, що стала найбільшим конфліктом, який коли-небудь бачило людство, невідворотно вплинула на всіх, хто став її свідком чи учасником. Сучасні зарубіжні книги й донині передають той дух спустошення та пошуку нового, що виник після закінчення війни.
Почавши читати сучасну світову літературу, неможливо не помітити зміну акцентів з безпосередньої розповіді історії на розкриття внутрішнього світу героя. Порівняння людини і всесвіту стало не просто гаслом, а новим провідним мотивом, що знаходить своє місце в книгах кращих письменників, які уособили нове покоління митців пера та слова.
Не менших змін зазнала література для дітей. Вона намагається не лише стати виховним інструментом, але й дає дітям ту картинку реальності, що найбільше відповідає сучасності. Відходячи від канонів класичних казок та оповідей, письменники та письменниці зі всього світу передають дітям те, що стане для них в майбутньому основою морального компасу.
Варіативність жанрів, стилів та художніх засобів вирізняють собою сучасну літературу українських письменників. Для них експеримент став новим правилом, а власне джерело натхнення вони шукають як в письменників початку століття, так і в корифеїв різних жанрів. Поряд з андеграундними письменниками постають представники ліричної поезії та прози, які знаходять спільну мову з авторами дитячої літератури.
Письменники можуть орієнтуватись лише на власний поклик серця та Музи, що надихає їх на створення чогось дійсно нового. Можна лише ствердити, що почавши читати сучасну українську літературу, що новому поколінню українців поталанило жити поміж такої великої кількості чогось дійсно унікального та неповторного.