«Тінь та кістка»
Лі Бардуго

 

Моєму дідусеві.

Розкажи мені якісь небилиці...


 

Гриша
 
Солдати Другої армії
Магістри Малої Науки

КОРПУСНІЙЦІ
(Орден Життя і Смерті)
Серцетлумачники
Цілителі

ЕТЕРЦІ
(Орден Кликунів)
Верескуни
Пекельники
Плинороби

МАТЕРЦІ
(Орден Творців)
Твердуни
Алкемі

 

 

До
 

Прислуга називала їх маленьчики, маленькі привиди, позаяк вони були найменшими й наймолодшими, а до того ж тинялися герцоговим будинком хихотливими примарами, гасали з однієї кімнати до іншої, нашорошували вуха, ховаючись у буфетах, і прослизали до кухні, щоб поцупити останні літні персики.

Хлопчик і дівчинка з’явилися тут із різницею в кілька тижнів, двійко чергових сиріт прикордонних воєн, замурзані біженці, висмикнуті з-поміж завалів віддалених містечок; їх притягнули до герцогового маєтку, щоб навчити читати й писати, а також опанувати торговельне мистецтво. Хлопчик був невисокий і кремезний, однак завжди усміхався. А дівчинка була інакшою й усвідомлювала це.

Зіщулившись у кухонному буфеті та слухаючи дорослі плітки, вона почула, як герцогова покоївка Ана Куя сказала:

— Маленька потворка. Жодній дитині не слід мати такого вигляду. Бліда і квасна, як склянка звурдженого молока.

— І така худенька! — погодилася кухарка. — Ніколи не доїдає вечерю.

Скрутившись позаду дівчинки, хлопчик обернувся до неї і прошепотів:

— А чому ти не їси?

— Тому що її вариво на смак як багнюка.

— А мені нормально.

— Ти їстимеш що завгодно.

Вони знову притулилися вухами до тріщини в буфетних дверцятах.

За мить хлопчик прошепотів:

— Я не вважаю тебе потворною.

— Цить! — засичала дівчинка.

Проте, заховавшись у глибокому затінку буфета, вона всміхнулася.

***

Улітку вони страждали від довжелезних годин хатньої роботи й ще довших годин навчання в затхлих кабінетах. Коли спека робилася нестерпною, діти тікали до лісу, де полювали на пташині гнізда, плавали в багнистому лісовому струмку або просто годинами лежали на своєму лузі, спостерігаючи, як повільно над головами повзе сонце, й базікаючи про те, де саме збудують свою молокоферму і скільки в них буде білих корів — дві чи три.