«Впусти мене в серце»
Аля Морейно

Під'їжджаємо до готелю, що будується. Від хвилювання тремтять жижки й заплітається язик. Віктор Дмитрович намагається мене підбадьорити та підготувати, дає повчання перед важливою зустріччю. Але його слова справляють протилежний ефект.

- Поліно, будь готова до того, що господар готелю – людина специфічна. Надто специфічна. Він повністю залежить від настрою і цілої армії тарганів у голові. І не таких – миленьких рудих кухонних тарганчиків, а тарганіщ – чорних, величезних, які в льохах лазять.

Мені від слів боса стає ще страшніше. Я на межі непритомності. Це – моє перше масштабне замовлення, яке доведеться робити повністю самотужки, без Сашкових порад і допомоги. Як же мені його не вистачає! За два роки я так і не навчилася жити без нього... І чи навчуся коли-небудь?

- Долинський правила пристойності не дуже поважає, – бос продовжує перераховувати невтішні характеристики нашого можливого клієнта. – Дикун без гальм. Накричати може як раз плюнути, образити. Кажуть, що раніше не був таким звіром, тільки нам від цього не легше.

- Навіщо… Навіщо ви мені все це кажете? – неминуче піддаюся страху.

- Щоб ти не чекала від нього рожевих однорогів, Полю. Псих він із чорною душею. Але! Головне – у нього гроші та проєкт, привабливий і для тебе, і для мене. Нескладний і при цьому дуже недешевий. А це для нас – найважливіше. Не маю сумніву: ти з ним впораєшся.

Киваю на автоматі. Впораюся. Хоча, звідки може бути така впевненість? Досвіду у мене як кіт наплакав. І той – на пару із Сашком. А що я можу сама? Ще й після дворічної перерви. Але я маю впоратися!

Віктор Дмитрович до війни був певною мірою нашим конкурентом, лише рівнем вище, більш масштабним. Чи могла я тоді припустити, що працюватиму на нього? Та ні в житті! А зараз молюся, щоб він підписав договір із Долинським і я змогла приступити до проєкту, від якого залежить моє сьогодення та майбутнє.

Точніше, моє і Надійки, адже я ходжу, дихаю та існую заради неї. Тому що Сашку слово дала і не маю права його порушити.

Дизайнери зараз потрібні, бо місто активно відбудовується. Але й конкуренція досить висока – спробуй пробитися...

- Якщо Сергій почне заганяти, потерпиш, гаразд? Ти ж розумна дівчинка, мусиш розуміти, що всі ми тепер трохи психи...