Якщо ви почнете передивлятись різні сучасні романи про кохання, то побачите у них дещо спільне – розповідають вони про звичайних людей. У персонажах можна упізнати друга чи подругу, сестру чи брата, якихось знайомих, та навіть самого себе, бо зазвичай це представники сучасності, які живуть тим же життям, що й пересічний громадянин.
Звісно, іноді героями можуть бути заможні люди, які мають достаток значно вищий за середній, та це лише одна з категорій персонажів. Та скільки б у кого не було там грошей, а в центрі сюжету знаходяться не матеріальні статки, а любовні стосунки. Тому й дійовими особами стають люди, для яких вони мають значення у житті, тобто це і молодь, і дорослі, і зрілі особистості. Хоча найчастіше середній вік персонажів 20-35 років.
Умовно любовні романи можна розділити на дві категорії – з еротикою і без. Є романи, у яких максимальна відвертість – це сцени з поцілунками, та й там все описано цнотливо і завуальовано. А є інші, у яких еротичні сцени присутні у великій кількості і з численними подробицями. У таких романів має бути позначка 18+ або й 21+ в залежності від ступеню відвертості інтимних сцен.
Читати такі книги можна під настрій – коли хочеться романтики, якихось пристрастей любовних, бо в реальному житті цього немає або занадто мало. Або ж просто хочеться прожити емоційно насичену історію, але не у власному житті, а разом з кимось, поспостерігати за переживаннями інших людей, за їх стосунками і розвитком подій, пережити з ними різні етапи розвитку любовного роману.
Чому багато хто так любить читати сучасні українські романи і зарубіжні твори про кохання? Бо в них є і реальне життя і романтика, якої часом так хочеться, але на неї просто часу не вистачає за буденними справами (чи за відсутності об’єкта любовної пристрасті).
Такі твори пробуджують чуттєвість, нагадують про те, що кохання існує, а зустріти його можна взагалі де завгодно. У них можна побачити героїв у різних життєвих ситуаціях, отримати через них певний досвід, щоб потім мати уявлення, як можна вчинити у подібній ситуації, та й просто прожити ті події, які у реальному житті могли б відбутись, але з якихось причин так і не відбулись (закрити якийсь власний любовний «гештальт»).