Безкоштовно
Федорине горе

Казка «Федорине горе»
Корній Чуковський

Казка «Федорине горе» Корнія Чуковського

Федорине горе
Корній Чуковський

1

Cкаче сито по полях,
А корито по лугах.

За лопатою мітла
Вздовж по вулиці пішла.

А сокири, сокири
Так і сиплються згори.

Ізлякалася коза,
Затремтіла, як лоза:

— Що там сталось? Що за знак? —
Не збагну собі ніяк!

2

Мов та чорна, мов залізна та нога,
Подалася, пострибала кочерга.

І помчалися по вулиці ножі:
— Ей, держи, держи, держи, держи, держи!

І каструля на бігу
Закричала утюгу:
— Я кочусь, кочусь, кочусь
І ніяк не зупинюсь!

Ось і чайник за кофейником біжить,
Дзеленчить, і деренчить, і торохтить…

Утюги біжать, покрякуючи,
Через ями та калюжі перескакуючи.

А за ними блюдця, блюдця —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
Вздовж по вулиці несуться —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!

На склянки —дзінь-ля! — натикаються.
І склянки — дзінь-ля! — розбиваються.

І біжить сковорода біля води:
— Ви куди? куди? куди? куди? куди?

А услід скакали
Кухлі та бокали,
Таці і графини
Посеред стежини.

Стіл плигнув з віконця з усіх ніг
І побіг, побіг, побіг, побіг, побіг…

А на тім на столі,
Наче вершник у сідлі,
Самоварисько сидить
І гукає, і кричить:

— Утікайте, ховайтесь, рятуйтеся! —
І в залізную трубу:
— Бу-бу-бу! Бу-бу-бу!

3

А за ними слідом з двору
Баба гониться Федора:
— Ой, ой, ой! Бий вас град!
Повернітеся назад!

Та сказало їй корито:
— На Федору я сердите! —
І сказала кочерга:
— Я Федорі не слуга!

А фарфоровії блюдця
Із Федори всі сміються:
— Ти не клич нас і не жди,
Ми не вернемось сюди!

Тут Федорині коти
Розчепурили хвости,
Подались щодуху в путь,
Щоб той посуд повернуть:

— Чом, дурні ви тарілки,
Пострибали, мов білки?
Сором бігать за воротами
З горобцями жовторотими!
Он рівчак на повороті,
Ви потонете в болоті.
Не тікайте, почекайте,
Повертайтеся назад!

Тарілки ж біжать, сміються,
А Федорі не даються:
— Краще в полі пропадем,
До Федори не підем!

4

Мимо бігла курка сміла
І той посуд перестріла:
— Куд-куди! Куд-куди!
Відкіля ви і куди?

Посуд їй відповідає:
— В баби нам життя немає,
Не любила нас вона,
Била, била нас вона,
Запилила, закоптила,
Занедбала нас вона!

— Куд-кудах! Куд-кудах!
Жить було вам просто жах!

— Так,— промовив мідний таз,—
Подивися ти на нас:
Ми поламані, побиті,
Ми помиями облиті.

Глянь у діжку, що у баби,
Завелися в діжці жаби.

А заглянь лише в цебер —
Тьма тарганів там тепер.

Ось тому-то ми від баби
Утекли, немов од жаби,
I гуляем по полях,
По болотах, по лугах,
До бабури-нечепури
Не повернемось!

5

І побігли вони на узлісся,
Через пні, купину подалися.
А баба зосталась одна,
I плаче, і плаче вона.

Сіла б Федора за стіл,
Він також помчав що є сил.

Зварила б хоч капусняк,
Та каструлі не знайде ніяк.

Весь посуд утік — дожени! —
Зостались самі таргани.
Ой, горе Федорі,
Горе!

6

Мчиться посуд вперед і вперед,
По болотах побіг, в очерет.

І чайник сказав утюгу:
— Не можу вже йти по лугу.—
І заплакали блюдця:
— Чи не краще б вернуться?

І заридало корито:
— Я розбите украй, розбите!
Та блюдце гукнуло в той час:
— Ой, доганяє хтось нас!

І бачать: за ними із темного бору
Іде-шкандибає Федора.

Та тільки стряслась дивина:
Стала добріша вона.
Тихо за ними іде
І пісню тихеньку веде:

— Ой ви бідні, ви сирітки мої,
Утюги і сковорідки мої!
Повертайтеся додому в цей же час,
Я водою з джерела помию вас,
Я почищу вас пісочком,
Я обдам вас кип’яточком,
І ви будете ізнов
Сяять — сонечко немов!
А тарганів тих поганих геть я виведу,
Прусаків і павуків усіх я вимету!
Мовила качалка:
— Ой, Федору жалко.

І сказала чашка:
— Плаче бідолашка!

І сказали блюдця:
— Треба б повернуться!

І сказали утюги:
— З нею ми не вороги!

7

Довго, довго цілувала,
Милувала їх вона,
Поливала, умивала,
Полоскала їх вона.

— Вже не буду, вже не буду
Я свій посуд ображать,
Буду, буду його всюди
І любить, і поважать!

Засміялися каструлі,
Самоварові моргнули:

— Ну, Федоро, що ж,— гаразд,
Простимо на перший раз! —
Полетіли,
Задзвеніли
До Федори — до плити!
Стали жарить і пекти,
Будуть, будуть у Федори і млинці, і пироги!

А мітла, мітла, мітла, мітла
Заплигала, забуяла, замела,
Ні пилинки у Федори не зоставила.

І обрадувались блюдця —
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!
І танцюють, і сміються:
Дзінь-ля-ля! Дзінь-ля-ля!

А на білій табуреточці
Та на вишитій серветочці
Самовар стоїть,
Наче жар горить,
Пихкотить він, на бабу поглядаючи:
— Я Федороньці дарую,
Чаєм з цукром почастую.
Призволяйся, Федоро Єгорівно!

Про казку «Федорине горе» Корнія Чуковського

«Федорине горе» – казка для дітей та дорослих Корнія Чуковського. Опублікована у 1926 році.


Коли хочеться читати завжди і будь-де, можна завантажити книги на нашому сайті. У нас є різні книги, як поеми, романи, вірші, детективи, фентезі. А щоб більше дізнатись про історію, можна ознайомитись з анотацією, стислим переказом, а також відгуками вже прочитавших її людей.

Можна завантажити книгу, або слухати аудіо книгу / аудіокнигу mp3 (мп3). Щоб скачати книгу «Федорине горе» Корнія Чуковського українською мовою повністю безкоштовно, без реєстрації та смс на електронну книгу, телефон з ОС Андроїд (android), айфон, ПК (комп’ютер), айпад, треба лише обрати один з форматів: fb2 (фб2), txt (тхт), rtf (ртф), epub (епаб), pdf (пдф).

В кожний літературний твір автор вкладає ідею, талант та власний стиль. А тому у нас ви знайдете під кожною книгою найцікавіші цитати, рецензії, короткий зміст. Все це допоможе вам обирати таку літературу, від якої ви отримаєте максимальне задоволення і користь.

Якщо ви вже прочитали цей твір, то ми будем дуже вдячні, якщо ви залишете свій відгук на книгу трохи нижче на нашому сайті.

Відгуки на казку «Федорине горе» Корнія Чуковського

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *