Це книга не про фронт і не про хронологію подій. Це книга про внутрішній шлях людей, які опинилися всередині війни — часто без зброї, без вибору, але з гострим відчуттям втрати й відповідальності за майбутнє.
У центрі — реальні історії українців, зібрані протягом трьох років: дітей і підлітків, дорослих і літніх людей, цивільних і військових. Хтось проходив фільтрацію. Хтось тікав з окупації, залишаючи дім і улюблені речі. Хтось уперше в житті зрозумів, що таке тривога, провина, страх за близьких. А хтось — що таке надія, яка народжується всупереч усьому.
Книга побудована як мозаїка коротких, але надзвичайно концентрованих історій. Вони згруповані навколо тем, знайомих кожному з нас після 2022 року: дім, тривожність, друзі, мрії, ідентичність, провина, очікування. Дитячі голоси звучать поруч із дорослими — і саме в цій простоті, чесності й прямоті з’являється особлива сила тексту.
Назва стає ключовою метафорою: коли дім більше не може бути безпечним місцем, він перетворюється на корабель — тимчасовий прихисток, що має перевезти людину через шторм. І хоча не всі можуть передати у спадок будинки чи речі, вони можуть передати інше — історії, цінності, способи вистояти. Саме це і є емоційний спадок війни.
Авторка не тисне на читача і не залишає його в безнадії. Вона уважно слухає, з’єднує фрагменти, осмислює почуте й показує, як пам’ять може бути не лише болем, а й ресурсом. Як проговорене пережите допомагає не замикатися в травмі, а зберігати людяність, здатність співчувати й діяти.
Це книга, яку читають повільно.
Вона болить — але не руйнує.
Вона важка — але підтримує.
«І тоді наш будинок став кораблем» — це читання для тих, хто хоче зрозуміти, як війна змінює людину зсередини, і що саме ми залишимо після себе тим, хто житиме далі. Це книга, яку хочеться мати вдома — як тиху опору й нагадування: навіть у штормі ми здатні бути одне для одного кораблями.
«Запитувати про пережите і слухати – це мистецтво, яке потребує чутливості й навички. Передати це на папері так, щоб зацікавити читачів, – теж непросто. Катерина Єгорушкіна зробила цю велику роботу талановито і вміло. Попри травматичний воєнний – дуже різноманітний – досвід, яким діляться герої цієї книжки, вона не лишає відчуття болю й безсилля. Навпаки, завдяки тому, ЯК це написано, завдяки міркуванням і висновкам – і авторки, і її співрозмовників – кожна історія зцілює і надихає»,
— Анастасія Левкова
Багато хто з нас тепер не може передати нащадкам свої будинки чи сімейні реліквії, однак ми можемо залишити історії, які формують емоційний спадок цієї війни. А разом з історіями – особисті цінності, сенси і опори, що допомогли вистояти. Такий усвідомлений спадок стає ресурсом, допомагає зростати по-справжньому вільними і діяти відповідно до власних цінностей, а не обмежень міжпоколіннєвих травм.
Що відчуває дитина, змушена проходити фільтрацію? Що відчуває чоловік, якому пропонують стати колаборантом? Що відчуває жінка, будинок якої раптово перетворився на поле бою? Письменниця Катерина Єгорушкіна упродовж трьох років збирала унікальні свідчення українців про війну, осмислювала їх і створила книгу, де переплітаються між собою художні репортажі, есеї і щоденникові записи. Діти і дорослі, цивільні й військові — голоси сотень людей з різних куточків України перетворюються на глибоку, пронизливу оповідь, передаючи нам у спадок не лише пам’ять, а й надію.
Ми НЕ розповсюджуємо книгу (файли), оскільки це порушує Авторське право. Наш сайт носить виключно інформативний характер, де читачі можуть ознайомитися цікавим описом книги від нашого сайту, з анотацією від видавництва, відгуками та цитатами з книжки.
Якщо ви є правовласником електронної книги «І тоді наш будинок став кораблем. Історії про емоційний спадок війни» Катерини Єгорушкіної українською мовою і бажаєте, щоб ми видалили її з нашого книжкового сайту, будь ласка, напишіть нам на пошту abuse.knigi@gmail.com і ми в найкоротші терміни її видалимо.
